Book: Спить Вкраїна

Спить Вкраїна та руїни

Нові щодень лічить,

Гина слава… та й ту славу

Усяке калічить.

Не вернеться дідівщина…

Нехай не вертається —

За що ж з теї старовини

Святої знущаються?

Гріх великий…

Чи вже ж дарма

Славнії гетьмани

Умирали в лютих муках,

Закуті в кайдани?..

Чи вже ж дарма в нас мушкети,

Гармати гриміли?

Нащо ж всюди, де не глянеш,

Виросли могили?

Ще ж пісні не повмирали…

Чи то ж на забаву

В їх співають святу славу,

Козацькую славу?

Спи ж у льоху, в привітиці,

Велика руїно.

Спи, небого сердешная,

Мати Україно!

Поки зорють останнюю

Могилу у полі.

Поки й пісня забудеться

Про вольную волю…

Тяжко… Глянеш — люд як люде,

Ніби все радіє, А придивишся… жаль, туга

Усю землю криє.

Джерело: http://ukrclassic.com.ua/katalog/k/kostomarov-mikola/1662-mikola-kostomarov-spit-vkrajina-ta-rujini Бібліотека української літератури © ukrclassic.com.ua