Про мініатюру

Мініатюра у живопису названа так зовсім не через свій маленький розмір, як дехто вважає. Насправді цей термін нічого спільного з розмірами не має. Він походить від латинського слова miniatus, що означає «розфарбований кіновар’ю». Цією фарбою малювали заставки в стародавніх рукописних книгах, в основному релігійного змісту. Пізніше всяку маленьку картинку стали називати мініатюрою, а всяку невелику за розмірами книгу або річ — мініатюрною.

До речі, бібліофіли намагалися встановити критерії, за якими книга може бути визнана мініатюрною. По-перше, вона повинна читатися лише озброєним оком (за допомогою лупи); по-друге, не перевищувати встановлених розмірів. Однак, що стосується першої умови, то вона залежить скоріше від гостроти зору, чіткості друку, шрифту і якості папера. Що ж стосується розмірів, то не існує світового чи будь-якого іншого стандарту, який би відмежовував мініатюрні книги від звичайних книг. У різних країнах їх розмір коливається від 2–3 мм до 75–77 мм.