home | login | register | DMCA | contacts | help | donate |      

A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z
А Б В Г Д Е Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я


my bookshelf | genres | recommend | rating of books | rating of authors | reviews | new | форум | collections | читалки | авторам | add



28

Діаболік

ТРИВОГА стисла мої легені в міцних лещатах. Вони ведуть сюди Невені, вірогідніше за все для страти. Вони вб’ють її прямо на наших очах, а потім... потім, без сумніву, спокійно продовжать свій обід.

Я вчепилася пальцями в біцепс Тайруса. Він запитально поглянув на мене, піднявши свої світлі брови. Я потилицею відчувала погляд Хезерда, але решта були зайняті своїми справами: Енгвіш чатував двері, тоді як Імператор з матір’ю перешіптуючись відійшли в куток. Якщо є якийсь шанс врятувати Невені, я повинна негайно поговорити з Тайрусом наодинці. Я повинна вивести нас обох подалі від Діаболіків. Я не могла поговорити з Тайрусом тут, бо вони почули б кожне моє слово.

Був інший спосіб.

Я нахилилася до Тайруса.

— Цить, — сказала я і погладила рукою його шию та широкі плечі, що виявилися на диво м’язистими. Він насупився. Тепер він дивився на мене впритул, і моє серце пропустило удар, а потім серцебиття прискорилося. Я не знала, як це зробити. Усе має виглядати переконливо.

Я торкнулася губами його губ.

На мить він застиг. Я впала у відчай. Я сильніше притиснула свій рот до його рота. Зрозумій мене. Зрозумій, негайно.

Він повільно торкнувся мого обличчя, ніжно провів мозолястими пальцями по моїй щоці, майже запитально. А потім, здається, зрозумів. Він взяв на себе ініціативу, його губи почали рухатися, поцілунок став ніжнішим, більш переконливим. Його губи пестили мої, потім він почав цілувати мою щоку, поки нарешті не торкнувся мого вуха.

— Усе гаразд? — видихнув він.

Я зарилася обличчям у його волосся. Він користувався якимсь пряним ароматом.

— Ні, — прошепотіла я.

Тоді він відсунувся і натягнув на обличчя посмішку. Взявши мене за руку, він піднявся з-за столу.

— Вельмишановна Панна фон Імпірінс і я маємо... поговорити на одинці, — сказав він людям за столом, які не слухали його. Хезерду, кам’яний вираз обличчя якого залишився незмінним, він хтиво підморгнув.

Тайрус вивів мене з кімнати у завішений шторами передпокій, який освітлювався лише відблисками каміну. У передпокої стояв піднос з післяобідніми релаксантами: лотками кольорових порошків і флаконами з наркотичними інгалянтами.

Тайрус торкнувся моєї щоки й нахилився до мене, його голос був ледве чутним.

— Я знаю, що дівчина Сагну — твій друг, але я нічим не можу допомогти.

— Має бути якийсь спосіб її врятувати, — я схопила його за туніку. — Якщо Ви не зможете нічого для неї зробити, тоді ніхто не зможе.

Тайрус прибрав пасмо волосся з моїх очей, а потім провів пальцем по вилиці, ймовірно, роблячи це для камер безпеки.

— Це дуже важливо для тебе.

Так. Якщо Ви не втрутитеся, я сама спробую щось зробити будь-якою ціною!

Здавалося, ніби він заглядає всередину себе, а наступної миті на його губах заграла посмішка.

— Немезідо, ти надихаєш. Повертаймося.

Він повів мене до прийомної зали, і я пішла за ним, не зовсім розуміючи, що він збирається робити, але сподіваючись, що він усе виправить. Мені було важко довіритися комусь у ситуації, у якій я сама нічого не могла зробити.

Тайрус провів мене до столу дуже ефектно: його груди чванливо виставлені вперед — він поводився так лише в ті моменти, коли зображав напади божевілля, а на губах грала божевільна посмішка.

— Дядю, у мене блискуча ідея!

— Тайрусе, зараз не час... — зашипіла Сигна.

— Для вас я «Ваше Високопреосвященство», бабусю, тому що я — Спадкоємець Прімус.

Тайрус зосередив усю увагу на дядькові.

Сигна міцніше стиснула келих з вином, і на мить губи Імператора сіпнулися. Йому подобалося спостерігати, як його спадкоємець принижує його матір, чого Тайрус, без сумніву, і добивався.

— Моя нова кохана ніколи раніше не бувала на планеті, — продовжив Тайрус, — і я сам скучив за деякими планетарними задоволеннями. Віддайте дівча Сагну мені, і я розберуся із цією ситуацією.

Вельмишановна Пані Сигна захлинулася сміхом.

— Та ти що? Ти збираєшся погасити неминуче повстання?

— Так, — Тайрус відсалютував своєму дядьку. — Щонайменше, моя спроба може змінити розвиток подій. Якщо дівча Сагну відмовиться співпрацювати, я сам відрубаю їй голову.

— О, відправ його туди, — колючі очі Сигни блищали, як ножі. — Це справді буде цікаво. Божевільний придушує повстання Ексцесів!

З поблажливою посмішкою Імператор відкинувся на спинку стільця.

— Тайрусе, Тайрусе... Тобі так мало відомо про владу та її використання. Що ти зможеш зробити, вирушивши туди? Ексцеси поважають силу. Вони кидають нам виклик, отже, єдиний можливий вихід — розчавити їх.

— Дядьку, — Тайрус упав на коліна, на його обличчі все ще грала божевільна посмішка, що так суперечила його прагненнями, — ви знаєте, що дівчина Сагну дуже дорога моїй Сайдонії, а Сайдонія дорога дівчині Сагну. Я гадаю, що з допомогою Сайдонії вона зможе переконати Ексцесів і придушити це повстання з мінімальними витратами. Якщо я не правий, тоді я візьму всю відповідальність за наслідки на себе.

— Охо-хо! — Вельмишановна Пані Сигна зігнулася від сміху. — Ти візьмеш на себе всю відповідальність? — вона поглянула на сина. — Відправ його туди. Ти призначив його Спадкоємцем Прімусом. Дай йому можливість, щоб... — її усмішка була схожа на оскал голодного кота, ніби вона не вважала за потрібне ховати своє відношення до цієї ситуації, у якій Тайрус, безперечно, осоромиться, — ...щоб він показав себе у всій красі.

Імператор замислено провів пальцем по підборіддю.

— Як на мене, ми зменшимо витрати, якщо Тайрус переконає Люмінарців зустрітися з ним особисто. Насправді, він міг би, — очі Імператора заблищали, — напоумити їх. Любий Тайрусе, я скажу тобі, що я хочу, щоб ти їм передав. — Потім Імператор поглянув на мене: — Що скажете, Сенаторе фон Імпірінс? Думаєте, ви зможете використати це безрідне дівчисько Сагну, щоб позбутися нових проблем?

Я ще не знала, що замислив Тайрус, але вже прийняла рішення й думала лише про те, як вчинила б у цій ситуації Сайдонія, а вона бажала б уникнути непотрібного вбивства.

— Так, Ваше Високопреподобство. Я впевнена, ми зможемо виправити ситуацію.

З’явилися Служниці і рій ботів безпеки, між якими йшла схвильована Невені Сагну. Її волосся було скуйовджене, а обличчя змарніло після пережитого горя. У неї не було ніякої розради, на відміну від мене, оскільки її не тішила думка про майбутнє знищення Імператора. Невені могла покладатися тільки на себе.

Знову ж таки, можливо, у Тайруса були на неї якісь плани.

— Панно Сагну, — мовив Імператор, — ваш народ бунтує. Ви будете супроводжувати мого племінника і Сенатора фон Імпірінс на вашу планету — Люміну.

В її очах запалала надія. У той момент я зрозуміла, наскільки сильно вона сумувала за рідною домівкою.

— Ви заспокоїте своє непокірне населення, — сказав Імператор, — або буде відповідальними за їхні смерті.

Тієї ж миті радість зникла з її обличчя. Тоді я зрозуміла, наскільки складне завдання стояло перед Тайрусом, Невені і мною. Ми мали врятувати безліч життів.

Діаболік


предыдущая глава | Діаболік | cледующая глава