home | login | register | DMCA | contacts | help | donate |      

A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z
А Б В Г Д Е Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я


my bookshelf | genres | recommend | rating of books | rating of authors | reviews | new | форум | collections | читалки | авторам | add



25

Діаболік

ОЧІКУЮЧИ на слуг Тайруса, я відтискалася від підлоги на своїй віллі, насолоджуючись пекучим болем у напружених м’язах. Я знала, що тренування можуть звести нанівець важку роботу Матері-Засновниці, проведену для мого маскування, але зараз усі думки займала моя слабкість у боротьбі з Енміті. Я більше ніколи такого не хотіла відчувати. Фізичні вправи стали чудовою розрядкою для мозку й допомогли мені позбутися переживань, пов’язаних із майбутнім святом. Коли я припиняла думати про наш із Тайрусом небезпечний план, я згадувала Сайдонію.

Ось Донія посміхається до мене в перший день нашої зустрічі в лабораторії, я відчуваю її серцебиття через свою долоню, і вперше в мені щось ламається, коли я пізнаю, що таке любов, бо тепер я здатна любити...

Сама думка про Донію змушує мене знову бажати смерті, тому я намагаюся не згадувати про неї. Вправи допомагають.

Але ще більше роздратування зумовлює домофон, оголошуючи:

— Співробітники Тайруса Домітріана — до Сайдонії Імпірінс.

Я звелася на ноги і пішла до дверей. Я побачила, що мої Служниці вже відчинили двері, як їм і належало робити щоразу, коли представник королівської крові відвідував когось нижчого за рангом.

Усередину увірвався потік чоловіків і жінок, чиє волосся було укладене в чудернацькі зачіски навколо тонзури з мітками сім’ї Домітріанів. Спереду йшов чоловік, який був не найманим працівником, а радше Ексцесом, який потрапив на службу в дім Домітріанів за свою лояльність. Він не вибрив тонзури і не розмалював шкіри. Побачивши мене, він просяяв.

— Вітаю, Сенаторе фон Імпірінс. Мене звати Шезар нан Домітріан, — він повагом опустився на коліна й приклав мої долоні до своїх щік. Мені одразу схотілося вирвати свої долоні з його м’яких, намащених парфумами рук. — Нас прислав спадкоємець Прімус, щоб допомогти вам приготуватися до свята.

— Зрозуміло. Які приготування ви маєте на увазі? Я вмію танцювати.

Хоча мені важко давалися танцювальні рухи, яким навчала нас Сутера ну Імпірінс, це було викликано переважно тим, що тоді я проходила процедури з урізання м’язів. Тепер я була абсолютно впевнена, що не зроблю жодного хибного кроку.

— Його Високопреосвященство переживає не за це, — делікатно зауважив Шезар. — Він хоче, щоб ви були гарно вбрані та вдягли коштовні прикраси, як і належить дамі серця спадкоємця Прімуса.

— У мене є коштовності.

Він підняв свої тонкі брови, що були підведені золотими витатуйованими лініями.

— Здається, його Високопреосвященство вважає, що вам може знадобитися допомога у виборі правильних прикрас для цієї події.

Це через те, що тепер Тайрус знав, ким я є насправді. Я зітхнула.

— Добре. Давайте швидше закінчимо із цим.

Я думала це займе щонайбільше годину, але слуги крутилися навколо мене до самого вечора: вони працювали над кожним пасмом, обрізали кожну посічену волосинку, вплітали в моє темно каштанове волосся золоті, світло-коричневі та темно-червоні стрічки; після цього його заплели в маленькі коси, щоб вони легко розвивалися під час танцю. Я спостерігала за слугами, вражена кількістю часу, який можна витратити на такі неважливі речі. Як Діаболік я помічала найменші деталі, але я б ніколи не звернула уваги на посічені кінчики волосся.

Можливо, Вельмишановне Панство, на відміну від мене, переймалося подібними дрібницями. Слуги приносили один за одним підноси з вишуканими дорогоцінними уборами, брошками й разками намиста, що були б занадто важкими для шиї Сайдонії.

Незважаючи на всі зусилля Імператора, яких він доклав для конфіскації прихованої зброї, подібні предмети можна було легко використати як зброю проти суперника. Я роздивлялася намиста, розмірковуючи над тим, наскільки тяжкою буде травма черепа, якщо завдати удар кожним із них.

Звичайно, вага не мала значення. Свято мало відбутися під куполом зали з нульовою гравітацією, що давало можливість Вельмишановному Панству прикрасити себе ще більшою кількістю коштовностей, ніж зазвичай, навіть без потреби надягати екзокостюми. Слуги візьмуть коштовності, вибрані для вечора, і вдягнуть їх на мене за кілька хвилин до початку свята.

Вони перешіптувалися і гомоніли між собою, не звертаючи уваги на мій вибір прикрас й уподобання, особливо, коли зрозуміли, що я просто вказую навмання на першу ліпшу коштовність, щоб швидше закінчити цю процедуру. Я не хотіла бути ворожою: усе, що вони показували, мало, як на мене, однаковий вигляд. Коли, натомість, я спробувала вказати на найбільшу і найблискучішу прикрасу, подумавши, що це буде найкраще для дами Спадкоємця Прімуса, Шезар розсміявся.

— Занадто крикливий вибір для вас, Сенаторе фон Імпірінс! Це підходить для Вельмишановних Панянок меншого рангу, які намагаються вихвалятися своїм статусом.

Мабуть, у мене був поганий смак. Усі мої пропозиції обсміяли. Двоє слуг роздягли мене, щоб прикрасити мою шкіру, вприскуючи трохи блиску під очі й над підборіддям, а потім ввели додатковий пігмент у шкіру під вилицями. Вони навіть нанесли тіні на мій ніс, у результаті чого, коли я подивилася в дзеркало, у мене склалося враження, ніби він прямий, тому що гуля стала ледь помітною.

Під їхнім керівництвом мою шкіру натерли ароматичними оліями, а лазери ботів краси прибрали всі дефекти. Слуги вибрали для мене тонку шовкову сукню сніжно-білого кольору, щоб під час танцю в приміщенні з нульової гравітацією її м’які складки розвивалися плавними лініями. Оскільки черевики були призначені винятково для носіння в зоні нульової гравітації, а не для повсякденних прогулянок, вони були зроблені з майстерно з’єднаних дуг, прикрашених китицями із самоцвітів. Я оглянула непрактичний предмет, згадуючи настанови Сутери ну Імпірінс: не можна було дуже розмахувати ногами, щоб не поранити китицею когось або навіть саму себе.

Хіба що, я хотіла когось поранити.

Останнім штрихом стала серія витончених коштовних кілець для рук і стегон — магнітних керуючих кілець, які використовували для переміщення під куполом бальної зали. Розміщуючи їх під різними кутами один до одного, можна було скеровувати тіло в повітрі.

— Чи не бажає Вельмишановна Панно масаж, щоб розслабитися перед подією? — люб’язно поцікавився Шезар нан Домітріан, коли слуги спакувались, щоб перенести обрані для свята коштовності ближче до бальної зали.

— Я розслаблюся, якщо ви залишите мене в спокої на годину. Як я розумію, ми закінчили?

Коли він кивнув, я запитала:

— Скільки я вам винна?

Він похитав головою.

— За все платить Тайрус Домітріан. Я ніколи не бачив закоханого Спадкоємця Прімуса. Він ніколи не був закоханий до нестями, але, здається, ви вкрали серце Його Високопреосвященства.

— Так, він... ми дуже закохані, — співуче промовила я, сподіваючись, що це прозвучало переконливо. Після чого я нарешті звільнила свою руку з намащених парфумами долонь Шезара.

Його поведінка здалася мені дивною, надто улесливою. Хоч я й була поважною особою, Сайдонією Імпірінс, раніше зі мною ніколи так не поводилися.

Але Шезар нан Домітріан був лише першим із тих, хто відреагував на мій новий статус у ролі коханої Спадкоємця Імперії Прімуса, але не останнім.

Діаболік


предыдущая глава | Діаболік | cледующая глава