home | login | register | DMCA | contacts | help | donate |      

A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z
А Б В Г Д Е Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я


my bookshelf | genres | recommend | rating of books | rating of authors | reviews | new | форум | collections | читалки | авторам | add

реклама - advertisement



Whatever!

Це трапилося через дві хвилини після того, як ми покинули сцену.

Фелікс підійшов до нас. Тобто до Юганни.

Я бачила, як він притулився до неї, як вона зашарілася. Але не чула слів, від яких вона засяяла усмішкою на все личко. Мої вуха були нашорошені на звуки за спиною.

Спершу почулося шипіння, потім — тихе гарчання, а тоді — дивний приглушений рик. Я подумки перебрала всіх дрібних звірят, але не змогла визначити на слух, кому могли б належати ті звуки. Не кошеня, не собача… Додумати до кінця я не встигла, бо істота перейшла в наступ. Мою руку вивернуло назад, я втратила тверду опору, крутнулася, як дзиґа, і… зустрілася з парою лютих очей, густо обведених тінями різного кольору.

Бріттані.

— You said that Фелікс западає на дівчат, які грають на тамбурині! Не на скрипці!!! — гнівно зашипіла вона.

Shit!

Ви, мабуть, не забули, що я сказала Бріттані того вечора, коли ми з Нільсом умовляли її приєднатися до нашого музичного гурту. А я ось забула! Хоч аж ніяк не забудько!

— You said that Фелікс благатиме мене стати його дівчиною! — гарчала Бріттані. — That he would be totally wow, щойно побачить чарівну дівчину з тамтамом!

— Тамбурином, — ледь чутно прошепотіла я.

— WHATEVER! YOU LIED ТО ME!

Я здригнулася від її крику.

— В-в-вибач! — пробелькотіла я.

На щастя, з’ясувалося, що Бріттані не так вже залежало саме на Феліксові.

— Well! — примирливо мовила вона. — Як не Фелікс, то буде хтось інший! Але я сьогодні не піду додому, доки ти і Нільс не роздобудете мені якогось бойфренда! От щоб знала!

Бріттані не з тих, хто відкладає задумане на потім. Ми з Нільсом ледь встигли купити собі по пляшці коли, як вона потягнула нас на полювання за бойфрендом. Бріттані значно приставучіша, ніж навіть Арнульф. Вона миттю примазалася до вищої касти, ніхто й оком зморгнути не встиг!

— О, цей навіть дуже нічогенький!

Моє серце вдарилося у ребра.

Хоч ми й стояли доволі далеко від решти, не менш як за п’ять метрів, я відразу зрозуміла, про кого мова. Маґнуса я упізнала б, напевно, й за десять метрів. За манерою ходити, стояти, обертатися і пригладжувати долонею волосся його не сплутаєш ні з ким.

— Він… зайнятий, — пробурмотіла я.

— So what? — пирхнула Бріттані. — Фелікс — хлопець Теї, але це не заважає йому фліртувати з Юганною!

Ні я, ні Нільс не мали що відповісти на це.

— І отой дуже кльовий! — тицьнула вона пальцем. — Круто рухається на сцені, а як стегнами вихиляє!

Я наморщила носа, але промовчала.

Зате не промовчав Нільс. Він ніколи не знає, коли треба стулити рота.

— Hi-ні-ні! Від Бйорна Інґе тримайся подалі! Навіть не думай.

— О так, Бйорн Інґе! — урвала я Нільса. — Більшого catch, ніж він, годі й шукати!

Я чула, як кола забулькотіла в Нільсовому носі.

Але я не зважала. Відчула, що Бйорн Інґе — це варіант! І цей варіант стояв трохи далі, ніж за п’ять метрів від нас. Бріттані не так давно прийшла в нашу школу, звідки їй знати, що Бйорн Інґе тупак з тупаків. Однак просвітити її з цього приводу я не збиралася.

— Еге ж, Маґнус і Фелікс милі хлопчики, — вела я далі. — Але вони й близько не валялися біля Бйорна Інґе! До того ж він, з якоїсь абсолютно незрозумілої причини, без пари. На твоєму місці я б ним зацікавилася!

— Ну, я — не ти! — сказала Бріттані. — Thank God!

Але мене так легко не злякати!

— Звісно, ні, — усміхнулась я. — Просто я чула, як хтось казав, що Бйорн Інґе недовго буде самотній. Надто після того, як він так неперевершено вихиляв стегнами на сцені. Якщо ти кажеш, що він кльовий, то, може, варто…

— БЙОРН ІНҐЕ!!!

Я ледь не оглухла на ліве вухо.

Проте вмить забула про свою глухоту. Перед нами, мов з-під землі, вигулькнули Маґнус та Бйорн Інґе й запитально витріщилися на Бріттані.

— Ну, що таке? — запитав Бйорн Інґе.

Бріттані вийняла блиск для губ, намазюкала їх грубим шаром, голосно цмокнула й підвела на нього очі.

— Я тільки хотіла сказати, що ти суперський на сцені! — манірно мовила вона. — Ти такий amazing! Я вражена! Коли?

Бріттані вихопила пляшку коли з Нільсових рук і тицьнула її під ніс Бйорнові Інґе.

Але Бйорн Інґе, здавалося, її не чув. Жодний мускул не ворухнувся на його обличчі, він тупо дивився поперед себе з дурнуватою усмішечкою на устах, наче ввійшов у якийсь дивний транс.

Я обернулася, певна, що позаду стоїть Тея. У Бйорна Інґе часто з’являється отой скляний погляд, коли вона десь поблизу.

Чи радше, коли вона бувала поблизу.

Саме так…

Після шести років Бйорн Інґе нарешті вийшов зі закоханої-в-Тею-фази!

— Серйозно! — не вгавала Бріттані. — Ти був просто бомбезний! I just loved your moves! Можна подивитися на твою бас-гітару?

Вона взяла свіжозакоханого Бйорна Інґе під руку й повела за собою.


предыдущая глава | Хто проти суперкрутих | З темряви на світло