home | login | register | DMCA | contacts | help | donate |      

A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z
А Б В Г Д Е Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я


my bookshelf | genres | recommend | rating of books | rating of authors | reviews | new | форум | collections | читалки | авторам | add

реклама - advertisement



«Витрішки»

День конкурсу не міг розпочатися гірше.

Я не лише прокинулася з серйозним розладом шлунка, нервовою трясучкою та мандражем перед виступом. Не лише Маґнус обігнав мене на шкільному ґанку, навіть не глянувши в мій бік. Не лише Тея обізвала мене сліпотою й альбіноскою, коли я врізалася у парту Надіфа на великій перерві. За чотири години до початку конкурсу я ледь не облисіла!

Усе почалося з того, що Тея відчинила вікно на уроці домоведення й зарепетувала:

— АНУ, ГАЗОНИ, ЩОБ УСІ ПОЧУЛИ!

Марі ледь не впустила додолу яблучний пиріг, Надіф порізав палець, а Нільс сіпнувся і обсипав цукром увесь стіл.

Тільки я навіть не здригнулася. Я ще раніше почула гуркіт мопеда, котрий в’їхав на шкільне подвір’я за мить до того, як Тея розчахнула вікно. Я знала, що буде далі.

На подвір’я заїхав ПеКа.

ПеКа заміняє на уроках суспільствознавства Буділь, коли та має забагато проблем зі своєю травмованою шиєю. Ті, що в цьому тямлять, вважають його найкрутішим учителем у школі. Насправді його звуть Пер Крістіан, він має сині очі й майже таке біле волосся, як я. Різниця лише в тому, що він його вибілює навмисне. А ще він має чорно-жовтий мопед, на якому з ПеКа хоче прокататися більшість дівчат сьомих, восьмих, дев’ятих і десятих класів.

— ДАВАЙ, ПЕКААА! — верещала з вікна Тея. — ЩЕ ОДНЕ КОЛО!!!

Іноді я їй трохи заздрю. Хоч ПеКа щонайменше двадцять, Тея щиро вірить, що він у шаленому захваті від її викриків. Ото талант! Не боятися видатися смішною…

Мама каже, що я повинна навчитися ігнорувати думку інших про себе. Але це не так легко. До того ж коли Тея каже, що їй наплювати, що про неї думають інші, поваги до неї це не додає.

Називаючи мене бісовим лузером або Нільса дідьчим гомиком, або Ільву-Мерете товстулею, вона обов’язково додає щось на кшталт: «Соррі, дурню/дурепо! Але я завжди кажу, як воно є. Якщо правда вуха ріже, то це твоя проблема, не моя! Я не зі зла, і мені начхати, що ти про мене думаєш! Я така, як є, і впевнена в своїх словах на сто десять відсотків!!!» І йде собі, а я, Нільс та Ільва-Мерете залишаємося зі своїми проблемами.

Тому я маю деякий сумнів, чи варто цього вчитися. Маю на увазі, ігнорувати ставлення до себе решти людей. Це ніби вибачати їм зухвальство й приниження.

БРУУУУУУМ!

БРУУУУУУУУУУУУУУУУУУУУУУУУУУУУУУМ!

БРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРРУУУУУУУУУУ-

УУУУУУУУУУМ!

Мопед газував на підвищених обертах, шалений гуркіт уривався до класу. ПеКа зазвичай виконує прохання дівах-гламурниць. Коли він чергує у школі на перервах, то, правду кажучи, більше демонструє своє татуювання на руці, аніж пильнує за порядком.

— ПЕКА! ПЕКА! ПЕКА!

До Теї приєдналися Роня та Ширін. Вони верещали, як недорізані, коли ПеКа проїжджав під вікном.

— Досить уже, дівчатка! — озвався Бендік. — Повертайтеся до роботи!

Бендік — наш учитель кулінарії та здорового харчування, наймолодший у школі після ПеКа. Але це зовсім не означає, що він займає високе місце в рейтингу улюблених вчителів. Я навіть уявити собі не можу його на мопеді. Бендік носить окуляри, має тонкі, довгі пальці й носить торбинку замість наплічника.

— Нумо, дівчатка, — упрошував він. — Бйорн Інґе, звісно, суперкрутий у яблучних пирогах, але чому він має гарувати сам!

Я і Марі аж приснули сміхом.

Якщо хтось не вміє готувати яблучний пиріг, то це, власне, Бйорн Інґе. Він навіть окріп зготувати не може! Ми раді просто до чортиків, що він не в одній з нами групі.

— Ви чуєте, що я сказав?! — підвищив голос Бендік. — Повертайтеся до столу!

— Ми тільки подивимося на ще одне коло ПеКа! — відповіла Тея.

— Ні, доста витріщатися! — наполягав Бендік. — Докінчуйте ваші пироги!

Тея пропустила його слова повз вуха й натомість ще більше вихилилася з вікна.

— ПЕКАААА! — волала вона. — ЩЕ ОДНЕ КОЛО!!!

— Відійдіть від вікна! Негайно!!! Інакше напишу кляузу батькам усіх трьох!

Тея вхопилася за Роню і Ширін, щоб не випасти назовні від несподіванки. Бендік ніколи не підвищував голос.

— Цииить! Навіщо так нервувати! — закотила очі Тея.

— УЖЕ! МИТТЮ!

Бендік стояв перед Теєю, окуляри тремтіли на носі.

— Та я ж тільки…

— НЕ-ГАЙ-НО!

То стало останньою краплею. Тея ступила крок до Бендіка й уп’ялася в нього поглядом. Коли якийсь вчитель підходить до неї впритул і лає, Тея нейтралізує його «витрішками» — незмигно дивиться просто в вічі.

Одну секунду.

Дві секунди.

Я відчула, як розхвилювалася за Бендіка. Він ще ніколи не брав участі у «витрішках». Принаймні з Теєю. А вона профі! Неймовірно, скільки вчителів програвало їй у цій грі. Буділь, наприклад. Вона ніколи не мала жодного шансу перемогти Тею.

Шість секунд.

Сім.

Вісім.

Тея струснула плечима і кахикнула.

Єссс! Я подумки всміхнулася. Ознаки програшу вже видимі. Коли Тея кидає виклик Оддові на математиці, то завжди кахикає на восьмій секунді. А він один з небагатьох, хто завжди виграє.

Одинадцять секунд.

Двана…

— Ну добре!!!

Тея відвела погляд.

— Ми повернемося до роботи, якщо це вже аж так вам важливо!!!

Ми з Нільсом перезирнулися, усміхнувшись. Бендік був на шляху до того, щоб ми визнали його улюбленим вчителем, після Одда й Сюнне.

Тея промарширувала повз нас, Роня і Ширін — за нею. Усі троє хапнули по яблуку з нашого столу, а тоді ляснули по долоні Бйорна Інґе за сусіднім столом.

Кожного уроку ми намагаємося помінятися місцем з іншими кулінарними групами, та досі нам не щастило. Хлопці, закохані в Тею, охоче помінялись би, але завжди знаходився хтось, хто був проти. І я добре їх розумію. Кому хочеться працювати поряд із тими, що крадуть з твого столу родзинки, їдять твоє тісто або вилизують миску з-під розтопленого шоколаду, яку ти собі відклав набік, аби згодом поласувати смачненьким на десерт?

— Гаразд, усе готово?

Марі обвела поглядом мене, Надіфа й Нільса.

Ми кивнули.

Марі вилила тісто в форму для випікання, розрівняла його лопаткою. Ми з Надіфом виклали скибочки яблук зверху колами: від великого на краях до найменшого — у центрі пирога. Потім Нільс притрусив яблука корицею і рештками цукру.

Ми відступили на крок, щоб помилуватися результатом, тобто решта відступила, а я, навпаки, нахилилася ближче.

— Найс, — мовила Марі.

— Бомбезно, — сказав Надіф.

— Sweet, — додав Нільс.

Я розуміла, що вони мають на увазі.

Ми — по-справжньому згуртована команда. Кожен із чотирьох особливо вправний у чомусь одному, ніхто не покидає роботи на півдорозі, усі працюють злагоджено.

Якось я чула, як Марі сказала до Ільви-Мерете, що домоведення — найулюбленіший її предмет після матьоми. Певна, це через нашу здруженість у групі. Хоч ми з Нільсом і належимо в класі до нижчої касти, ніж Марі, нема сумніву, що їй подобається готувати страви саме з нами.

— Він такий збіса солодкий!

Тея з хрускотом відкусила за моєю спиною шматок вкраденого в нас яблука.

— Хто?! Бендік??? — здивовано перепитала Роня.

— Ти що, здуріла?! ПеКа!!!

— A-а… Так, він цукерочка!

— Чули, що вчора йому сказала Сюсанна? — озвалася Тея.

— Ні, а що? — хором запитали Роня і Ширін.

— Зупинила його в коридорі перед суспільствознавством і така: «Агов, ПеКа, я була страшенно naughty girl, забула зробити домашнє завдання. Що мені за це буде?»

— Так і сказала?! — вибалушила очі Роня.

— Серйозно? — здивувалася Ширін.

— Це чула купа народу! — запевнила Тея. — Ще й кілька вчителів, і Одд — теж. Одд насунувся на неї животом і такий: «Правду кажучи, Сюсанно, так до вчителя не говорять!» А ПеКа йому: «Не хвилюйтеся, Одде, вона лише пожартувала, правда ж, Сюсанно?» А Сюсанна: «Та ясно!» І Одд пішов собі далі. Але вона не жартувала. Це ясно, як білий день! Вона виклала кілька своїх пікантних фоток на інстаґрамі з підписом «4U ПК»!!! З купою сердечок! А на одній фотці вона нахиляється до камери з такооою усмішечкою!!!

Сюсанна вчиться у десятому класі і є найпопулярнішою дівчиною у середній школі. Вона побожна, ніколи не лається і не глузує з інших… у вічі, зате поза спинами — запросто! Або ж витріщається таким… промовистим поглядом. Найвродливіша, з найрозкішнішим кінським хвостом, Сюсанна співчутливо всміхається, проходячи повз мене. Бідолашна Альбіноска, промовляють її крижані очі. Це ж треба народитися такою потворою…

— Але! — вигукнула Тея. — Я не сумніваюся, ПеКа умить забуде про Сюсанну, коли побачить нас сьогодні ввечері на сцені!

Я скосувала погляд на Нільса.

Його ніздрі затремтіли у відповідь.

Невже?..

Керівництво школи завжди просить суддів Конкурсу талантів зберігати в таємниці свою участь у журі, щоб ніхто не спробував підкупити їх заздалегідь. Та завжди знаходився хтось, хто не зумів утримати рот на замку. Коли Роню позаминулого року обрали в журі від учнів, вона хизувалася й напрошувалася на компліменти кожнісінької перерви ще за тиждень до конкурсу. Була підозра підкупу й торік, коли Турфінн-Чічка опинився на почесному четвертому місці. Але ні він, ні члени журі не змінили свого рішення, хоча Тея й подавала апеляцію.

Марі чудово зрозуміла, про що ми з Нільсом подумали.

— Еге ж, ПеКа буде сьогодні в журі від учителів, — кивнула вона. — Новина просочилася ще вранці.

Ну, усе як завжди!

З ПеКа в журі Тея точно матиме найвищий бал принаймні від одного судді.

— Зате від батьків у журі сидітиме моя мама, — повідомив Надіф.

Він усміхався нам ротом, напханим скибками яблука.

Батьки Надіфа трохи схожі на батьків Юганни. Обоє мають дуже добру роботу, і їх нічого не цікавить, окрім такої ж доброї роботи для своїх дітей у майбутньому. Саме тому Надіф ніколи не прогулює уроки й не глузує з мене. Йому забороняють приходити додому з поганими оцінками, тож на перервах він зубрить і читає, замість слухати теревені Теї.

Я теж взяла кілька скибочок й усміхнулася йому. Сильно сумніваюся, що мама Надіфа поставить високий бал за танці з вихилянням стегнами. Не кажучи вже про пісню з репертуару Ріанни, якою продере всі вуха безголоса кривляка.

Раптом перспектива вечора стала значно світлішою.

— А що з двома іншими членами журі від учнів? — поцікавився Нільс. — Хтось знає, хто вони?

— Кажуть, один з них — Турфінн, — озвалася Марі. — Бачили, як він у суботу купував костюм в супермаркеті. Він завжди виступає в народному строї, костюм може свідчити лише про одне…

Я нашорошила вуха, чи Тея, Роня і Ширін не збовкнуть імені ще одного учнівського судді, але вони, на диво, мовчали, ніби води в рот понабирали. Обернувшись, я збагнула чому. Бендік нависав над їхнім столом: окуляри — на кінчику носа, руки — схрещені на грудях.

— Гайда за мною!

Марі підняла яблучний пиріг і понесла його до духовки позаду нашого столу. Надіф, Нільс та я поставали біля неї рядочком.

— Анне Беа?

Я ступила крок.

Відчиняти й перевіряти готовність духовки — мій обов’язок, потім Марі ставить туди страву. Бо Нільс не дружить із вогнем та високою температурою, а Надіф може випустити з рук форму. Він вправніше прикрашає та відмірює складники, ніж ставить чи виймає страву з духовки. Ось на минулому занятті впустив пиріг на підлогу.

Я присіла й відчинила дверцята. Гаряч бухнула мені в обличчя, огорнула окуляри, немов вогкою ковдрою. Я запхала досередини руку. Приблизно 180 градусів. Я добре відчуваю температуру на дотик. Це один із моїх небагатьох талантів.

— Готово, — мовила я.

А тоді все й сталося.

Сама я не бачила, але Нільс згодом розповів, що все було схоже на ланцюгову реакцію:


1. Бендік проходив повз наш стіл і перечепився за ногу Надіфа.

2. Надіф відсмикнув ногу й мимоволі штовхнув Нільса.

3. Нільс втратив рівновагу й повалився на Марі.

4. Марі бачила, що насувається, і гарячково обирала: рятувати яблучний пиріг чи себе.

5. Марі вибрала пиріг.

6. Пиріг зсунувся боком на стіл тієї ж миті, коли Нільс гупнув носом у Марі.

7. Марі відлетіла до духовки й впала на мене.

8. Я гепнулася на коліна, а Марі заїхала мені ліктем по шиї.

9. Моя голова сіпнулася вперед і опинилася у духовці.

10. Там я і застрягла. Уся моя голова опинилася у розігрітій до 180 градусів печі.


Але не колір мого обличчя змусив усіх у класі витріщатися й морщити носа. Не цього разу.

— Нічого страшного не трапилося! — крикнув Бендік. — Навіть найпрофесійніші кухарі, буває, обпікаються.

Та я бачила його очі, він також спантеличено витріщився на мене, перш ніж затулити долонею носа. Навіть Нільс не витримав, схопився за ніс.

Отоді і я відчула запах.

Від мене страшенно смерділо!

Причина смороду лежала в духовці. Марі й Надіф вийняли її зсередини, затиснувши ніс великим і вказівним пальцями.

Якусь мить я безпорадно дивилася на те, потім знову торкнулася чола. Першого разу не помітила відсутності волосся. Тепер зрозуміла, чому. У моїй долоні лежала почорніла гривка.

— О, та тобі пасує! — зайшлися глумливим сміхом Тея, Роня і Ширін.

— Бракує лише кривавих рубців, образ зомбі готовий! — вигукнула Тея.

— Так, це вже стало останньою краплею! — гримнув Бендік. — Я пишу повідомлення твоїм батькам! Якщо хочеш іще побавитися у «витрішки», випробуй свої здібності на директорові!

Він підійшов до мене.

— Не засмучуйся, Анне Беа! Насправді тобі дуже пощастило. Уяви, що все могло бути значно гірше. Ти могла обпекти личко. Або спалити все волосся. Гривка швидко відросте!

Я розуміла, що Бендік намагається мене розрадити, але його зусилля були марними. До мого виходу на сцену й виступу перед учнями, учителями й батьками п’ятих-сьомих класів залишалося всього лиш чотири години. Гривка за чотири години не відросте!

— Можеш забрати додому цілий пиріг, — втішала мене Марі. — Ти, по суті, сама нарізала всі яблука…

Мені відняло мову.

Я була не просто потворою.

Я була потворою без гривки!

— Усі решта теж не проти, — сказала Марі. — Правда ж, Надіфе?

— Звісно! — погодився той.

— А ти, Нільсе? — повернулася до нього Марі. — Хай би Анне Беа поласувала яблучним пирогом увечері вдома?

— Аннебі… Анне Беа нічим не ласуватиме увечері, — відповів Нільс.

Я підвела голову.

— Вона співатиме на Конкурсі талантів, — широко всміхнувся він. — Можете починати її вітати! Це буде бомбезний виступ!

Я чула, як вражено зойкнула Тея, і ледь крізь землю не запалася.


Take it away! | Хто проти суперкрутих | …Мов бездонний льох