home | login | register | DMCA | contacts | help | donate |      

A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z
А Б В Г Д Е Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я


my bookshelf | genres | recommend | rating of books | rating of authors | reviews | new | форум | collections | читалки | авторам | add

реклама - advertisement



Розділ 21

24 березня 1940 року, 22 год. 35 хв.

Москва, Кремль


Іноді, після задовгого засідання Політбюро, Сталін запрошував декого з особливо наближених повечеряти в його старій квартирі, що знаходилася на поверх нижче кабінету в Кремлі. Ось і сьогодні, коли всі пішли, він запросив до себе Молотова. Сталін хотів за вечерею обговорити телеграму радянського посла в Лондоні Майського.

Перед Сталіним і Молотовим стояли келихи, наповнені «Кіндзмараулі», тарілки із шашликом і печеною картоплею, соусниці з гострим соусом харчо, салатниці з нарізаними огірками, і величезна ваза з хлібом. Без хліба з’їсти навіть ложку гострого харчо було неможливо.

Сталін замовив свою улюблену печену картоплю і, оскільки вечеря кілька разів відкладалася, то кухарям довелося шість разів, щопівгодини ставити на вогонь нову порцію — вождь вживав картоплю лише свіжоприготованою.

Сталін сидів у кріслі, не дивлячись, вибивав люльку в попільницю і з посмішкою читав телеграму:


Відправлено 25 березня 7 год. 31 хв.

Одержано 25 березня 12 год. 45 хв.


Майський Молотову


Секретно


За інформацією, одержаною мною від Ентоні Ідена — держсекретаря у справах домініонів, який безпосередньо контактував з особистим посланцем Рузвельта Уелесом, повідомляю наступне.

Гітлер прямо заявив Уелесу:

1. Що немає шансів на негайний, укладений в результаті переговорів мир. Війна повинна тривати до переможного кінця. Німеччина переконана, що виграє її.

2. Що в Німеччини повинні бути розв’язані руки щодо земель Східної Європи, які вона вважає своїм життєвим простором. Вона ніколи не погодиться на відтворення Чехословаччини, Польщі й Австрії.

3. Обов’язковою умовою миру повинно бути припинення британського панування на морі, включаючи не тільки роззброєння військово-морського флоту, але й ліквідацію військово-морських баз у Ґібралтарі, на Мальті й у Сингапурі.


— Це гарна новина, В’ячеславе, — Сталін поклав люльку на стіл, узяв бокал і потягнувся ним до Молотова. Цокнулись — дзенькнуло скло, випили по ковтку. Обидва майже синхронно витерли долонями вуса. — Ходять чутки про можливий швидкий напад Гітлера на Данію і Норвегію.

— Майський провів зустрічі з послами цих країн, вони заперечують подібну можливість. Ось друга телеграма.

Молотов поклав перед Сталіним аркуш:


«2 квітня 1940 року я зустрівся з послом Норвегії у Лондоні Кольбаном і запитав, як він оцінює інформацію про можливість нападу Німеччини на Норвегію. Кольбан у відповідь заявив, що не має такої інформації. Він висловив серйозне здивування, що СРСР, маючи біля своїх кордонів (у розгромленій Польщі) більше 100 дивізій, сподівається, що вони повернуться до Німеччини й далі підуть на північ, а не, що більш логічно, — на схід. Моє нагадування про існування пакту про ненапад між Німеччиною та СРСР Кольбан сприйняв дуже скептично, зауваживши, що пакт потрібен лише для того, щоб приспати увагу керівництва СРСР, а його порушення можна виправдати провокацією, на кшталт тієї, яка була розіграна вермахтом у Польщі».


Сталін глибоко замислився. Потім заходився нервово набивати люльку тютюном із цигарок «Герцеговина Флор»:

— А це — погана новина! Дуже погана. — Сталін спохмурнів, замовк, від гарного настрою не залишилося і сліду.

Нарешті Молотов наважився порушити мовчанку.

— Кобо, а що нам з того, нападе Гітлер на данців і норвежців чи ні?

— В’ячеславе, це абетка політики. — Сталін розкурив люльку і глибоко затягнувся. Посунув до Молотова коробку з «Герцеговиною». Той кивком подякував і взяв собі одну. — Гітлер не може тримати армію без роботи. Або вона поверне на Захід, або піде на Схід.

— А як же пакт? — Молотов запихкав цигаркою не затягуючись.

Сталін подивився на нього. Похитав головою:

— Псуєш цигарки. Що ти, що Лаврентій морочите мені голову тим пактом.

Молотов зніяковів.

— Адольф завтра підітреться ним, — продовжував Сталін. — Як підтерся пактом з Польщею, і як ми з тобою підтерлися пактом з фінами. Особливо після того, як ми обгидилися у Фінляндії і він зрозумів, що ми слабкі, як ніколи.

Сталін нервово махнув рукою. Потім ляснув долонею по столу.

— Ти будеш їсти? Я після твоїх телеграм утратив апетит.

Молотов похитав головою, у нього теж пропав апетит.

— Ні? Тоді і я не буду, ти вільний. Поклич мені Власика.

Молотов нервово відсунув стільця. Устав, підсунув стільця назад до столу. Якийсь час стояв, ніби збираючись щось сказати. Але, врешті-решт, махнув рукою і пішов до виходу.

— Здравія бажаю, товаришу Сталін! — Власик виріс у дверях.

— Здрастуй і ти, товаришу Власик. Що там товаришка Давидова?

— Учора госпіталізована із сильними болями у нижній частині живота. Була підозра на апендицит. Але лікарі констатували позаматкову вагітність. Уранці зроблено аборт.

Сталін підвів голову і подивився Власикові в очі. Але той дивився кудись над головою. «Цей не патякатиме зайвого. Може, буде виконувати такого роду доручення не гірше за Товстуху», — подумав Сталін. Від новини, що грім-баба Віра Давидова — примадонна Большого театру і його коханка — не народить, настрій помітно покращився.

— Добре. Молодець! Готуй машину. Їдемо на Ближню. Ми вчора дивилися балет «Спляча красуня» Чайковського. Балет — лайно. Але Аврору там танцювала гарна дівка. Як її? Нагадай…

— Ольга Лепешинська?

— Точно. Товаришка Лепешинська. Спробуй її знайти і привезти до мене. Як завдання? Не заважке для генерал-майора? — з усмішкою запитав Сталін, натякаючи на нещодавно введені генеральські звання, згідно з якими Власик став генерал-майором.

— Нікак нєт, товаришу Сталін, за вас хоч у вогонь.

— Добре, добре, — Сталін підійшов і, дивлячись знизу вгору, поплескав Власика по плечу. — За мене не потрібно у вогонь. Ось за партію — інша справа.


* * * | Війни художників | Розділ 22