home | login | register | DMCA | contacts | help | donate |      

A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z
А Б В Г Д Е Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я


my bookshelf | genres | recommend | rating of books | rating of authors | reviews | new | форум | collections | читалки | авторам | add

реклама - advertisement



Розділ 45

24 квітня 1940 року, 12 год. 30 хв.

Берлін


Штурмбанфюрер Краузе разом з іще одним працівником 4-го управління РСХА, в народі більше відомого як гестапо, «вели» Гущенка вулицями Берліна. Вони сиділи в розпеченому зовсім не весняним сонцем автомобілі й важко дихали. Піт заливав очі. Жахливо хотілося зупинитися біля першого-ліпшого кафе і взяти по кухлю пива. Іноді Краузе вдавалося ненадовго зупинитися в тіні дерев. Кожна така зупинка здавалася їм райською насолодою.

Щойно вони пригальмували в тіні крони величезної липи. Повз автомобіль промчав майже порожній червоно-білий трамвай, наповнивши вулицю гуркотом і дзвінками.

Загалом Краузе не любив стеження. То була не його справа. Стеження — то була робота рівня унтерштурмфюрера, ну найбільше — оберштурмфюрера. Він, штурмбанфюрер Краузе, був спеціалістом з ліквідації підслідних. За вдалу ліквідацію можна було отримати солідну винагороду, а іноді й чергове звання.

Він не вважав себе вбивцею. Краузе любив свою сім’ю: дружину, яка була еталоном справжньої арійки, — висока, огрядна білявка, матір трьох їхніх дітей. Любив своїх маленьких донечок — Ельзу і Кет і сина Гюнтера. Але штурмбанфюрер Краузе здійснив уже п’ять ліквідацій. І його ніколи не мучили такі примарні речі, як совість. Люди, яких він ліквідував, були або унтерменшами, або, коли йшлося про англійців, ворогами Німеччини, а коли про німців — ворогами нації і фюрера. Він знав, що кожна ліквідація — це крок до нової — соціалістичної Німеччини. Крок до нового, кращого, ніж було у нього, життя для Ельзи, Гюнтера і Кет.

Зазвичай для ліквідації використовувався автомобіль. Хоча, як варіант, могла бути й снайперська гвинтівка. Втім, вибирати зброю знищення було не його справою. Це було прерогативою людей, які стояли вище. Набагато вище. Вказівку про ліквідацію міг дати групенфюрер Гейдріх, рейхскримінальдиректор Мюллер або рейхсфюрер Гіммлер. Звісно, він особисто ніколи не спілкувався ні з групенфюрером, ні, тим більше, з рейхсфюрером. Наказ він отримував від безпосереднього начальника, але іменем вищих посадових осіб рейху.

Слідкувати за Гущенком його трійці доводилося кілька годин на день. Очевидно, його, Краузе, робота була частиною великого полювання на цього росіянина. Усю схему штурмбанфюрер Краузе і не повинен був знати. Якби раптом було віддано наказ про ліквідацію, чорний «хорх» під керуванням Краузе відправив би росіянина у кращий світ.

На цей останній акорд його мали вивести геносе — штурмбанфюрер Лемке і штурмбанфюрер Вайс. Головна умова — підслідний має йти більш-менш безлюдною вулицею. Не те щоб гестапо боялося, що акцію побачить хтось із берлінців. Гестапо мало демонструвати видимість законності. Партія дорожила підтримкою берлінців. І якби акція отримала розголос, то виконавці могли б, як мінімум, позбутися звань офіцерів СС і поїхати на фронт.

Так що підслідний мав іти у безлюдному місці. А далі справа техніки! Краузе цього трюку кілька місяців учили люди з СД. Він виходить на лінію атаки за спиною підслідного. Розганяє автомобіль, натискає педаль зчеплення і тихо, майже безшумно, але швидко наближається до об’єкта. Включає другу швидкість і за кілька метрів відпускає зчеплення. Якщо підслідний не встигає оглянутись — він б’є його крилом. Якщо встигає і намагається відскочити до стіни, то в момент, коли відпускається зчеплення, треба крутнути кермо так, щоб автомобіль промчав, викрешуючи іскри об стіну. І об’єкту нікуди подітися.

Слідкування за підслідними дуже спростилося у цьому році, коли кілька автомобілів обладнали раціями. Це було нове слово в техніці! Подібної техніки не було ні в росіян, ні навіть у суперпередових англійців.

Ось зараз штурмбанфюрер Лемке, який вів росіянина, повідомив, що він простує до метро на Уланштрасе. І додав, що помітив за росіянином стеження. Його переслідує людина у сірому костюмі і сірому капелюсі.

Цього ще не вистачало! За росіянином, крім них, іще один «хвіст»! А може, то охоронець? Тоді завдання у випадку ліквідації значно ускладнювалося.

Краузе за десять хвилин отримав наказ під’їхати до метро «Віттенбергплатц». Підслідний вийшов з метро за 20 хвилин. Очевидно, в метро його вели Лемке, Вайс, а можливо, і хтось третій.

Справді, кроків за десять за росіянином він помітив чоловіка в сірому. Той якраз робив вигляд, що розглядає вітрину м’ясного магазина, який торгував кониною за картками, і повільно простував слідом.

Краузе доповів, що бачить «хвіст» і що підслідний зайшов і сів на терасі кафе «Орхідея».



Розділ 44 | Війни художників | * * *