home | login | register | DMCA | contacts | help | donate |      

A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z
А Б В Г Д Е Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я


my bookshelf | genres | recommend | rating of books | rating of authors | reviews | new | форум | collections | читалки | авторам | add

реклама - advertisement



Сон

Від маски охололої тепліша

відпала і лице твоє запнула;

народишся для овиду в тумані,

де виростають мертві, квітка щезне.

Там розгортає міт своє павуччя;

заквітчує підозру; розбиває

вчорашній гнів, і сяє там веселка;

і той, хто зник, уста твої цілує;

хтось більший за істоту, хтось подвійний,

ти ж — бранка тут, але тебе немає

на луках забуття і чародійства.

Який же то натхненний прозорливець

створив оце відродження світанку

після спочину, юність дня баского?


Гніздо у статуї | Вибрані поезії | cледующая глава