home | login | register | DMCA | contacts | help | donate |      

A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z
А Б В Г Д Е Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я


my bookshelf | genres | recommend | rating of books | rating of authors | reviews | new | форум | collections | читалки | авторам | add

реклама - advertisement



Горе мені!

І ти кохати вмів, і був привітним,

і квітнула весна, і ти був щирим,

і небеса світилися блакитні.

І цілував ти ніжно мої руки,

і мої очі у твої дивились,

які, бувало, скніли від розпуки.

І йшла я, уподібнена до льоду…

Проходила, але не помічала

ні люті пекла, ані неба вроди.

Не відчувала я… У порожнині

блукала із прикутою душею,

а біль був сатанинським, безупинним.

І ти пішов од мене непомітно,

й тобі, хто вмів кохати, хто був щирим,

а ще — солодким, щедрим і привітним,

благання я не висловила слушно,

але мій слух був виповнений болем…

Душа ж була, мов скеля непорушна.


Малий чоловічок | Вибрані поезії | І ти?